7 клас-2015 Дружба і кохання

                                     7 клас – 2015

УРОК 37

Тема: Дружба і кохання

Олександр Грін «Пурпурові вітрила»

Тема уроку: Олександр Грін (1880 – 1932). «Пурпурові вітрила». Поєднання реального і фантастичного в повісті.

Мета уроку: дати короткі відомості про життя і творчість Гріна, висвітлити його зв`язки з Україною, визначити основну тему та ідею повісті-казки «Пурпурові вітрила», з`ясувати її гуманістичний пафос; розвивати творчу уяву учнів, навички виразного читання, інсценування, вміння аналізувати текст; виховувати любов до краси, моральні якості учнів, віру в силу добра й кохання

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і вироблення на їх основі вмінь і навичок

Обладнання: виставка книг О. Гріна, портрети О. Гріна різних років, ілюстрації учнів до повісті-казки «Пурпурові вітрила», комп`ютерна презентація

Хід уроку

                                                                    До кінця днів  я хотів би мандрувати

                                                               по світлих країнах моєї уяви.

                                                                                             Олександр Грін

І. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант. Відкриті тести

1. Автор повісті «Пісня пісень» - … (Шолом Алейхем).

2. Цей твір перегукується з … (Піснею пісень Соломона з Біблії)

3. В повісті відображено традиції і звичаї … (єврейського народу).

4. Головні герої «Пісні пісень» - … (Шимек і Бузя).

5. Тема повісті - … (зображення юнацького кохання).

6. Шолом Алейхем назвав свій твір … (справжнім сумним романом).

7. Повість є сумною, бо … (головні герої розлучились).

8. Причина розлуки закоханих - … (Бузя вийшла заміж за іншого).

9. Шимек не став боротися за своє кохання, бо … (сам був винен в тому, що сталося).

10. Бузя вийшла заміж за нелюба, тому що … (не хотіла завдавати прикрощів батькам Шимека, які її виховали).

Перевірка результатів роботи над літературним диктантом методом взаємоперевірки або самоперевірки

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

  Вступне слово учителя. Чи знаєте ви, де розташовані Зурбаган, Каперна чи острів Рено?... Не шукайте їх на карті. Ви не знайдете їх ні в нашій країні, ні за кордоном. Однак вони все ж існують! У прекрасній країні під назвою Грінландія! Грінландія – це казкова країна, яку придумав російський письменник Олександр Грін. Тут яскраво сяє сонце, тихо шумить блакитне море, тут дивовижна природа, а головне – тут живуть люди, котрі вірять у щасливе майбутнє. Такими їх уявляв собі Олександр Грін; його герої, як і він сам, ніколи не втрачали у своїй душі віру в кохання, надію на краще, бо коли втрачаєш віру і надію, життя не має ніякого сенсу. Отже, завітаємо до країни Грінландії!..

    2. В Зурбагане, в горной, дикой, удивительной стране

        Я и ты, обнявшись крепко, рады бешеной весне.

        Там весна приходит сразу, не томя озябших душ,-

        В два-три дня установляя благодать, тепло и сушь.

        Там в реках и водопадах, словно взрывом, сносит лед:

        Синим пламенем разлива в скалы дышащие бьет.

        Почки лопаются звонко, загораются цветы.

        Если крикнешь – эхо скачет, словно лошади в бою;

        Если слушаешь и смотришь, - ты,- и истинно, - в раю.

        Там ты женщин встретишь юных с сердцем диким и прямым,

        С чувством пламенным и нежным, бескорыстным и простым.

        Если хочешь быть убийцей – полюби и измени,

        Если ищешь только друга – смело руку протяни.

        Если хочешь сердце бросить в увлекающую высь, -

        То глазам, как ворон, черным покорись и улыбнись.

3. Так описав свою незвичайну країну сам автор в оповіданні «Навколо світу». Чи не правда, чудові рядки? Отже, цікавої вам мандрівки !

Оголошення теми,  мети та епіграфа  уроку

ІІІ. Формування знань, умінь і навичок

1. Ознайомлення з біографією О. Гріна. (Вчитель розповідає, а учень в ролі О. Гріна зачитує уривки з щоденників письменника).

Завдання класу:  скласти гроно «Олександр Грін»

 Вчитель. Олександр Грін почав мріяти про береги Нездійсненного дуже давно. Коли йому було лише 16 років і він ще не був письменником Гріном, а мрійливим юнаком Сашком Гринєвським і приїхав до Одеси, щоб вирушити у кругосвітню подорож. Грін народився у далекому місті В’ятка у 1880 р., де не було ніякого моря. Маленький Сашко мріяв стати капітаном і відкривати невідомі землі. Між тим, життя його було тяжким і драматичним. В своїй «Автобіографічній повісті» він писав.

Учень – Олександр Грін (він сидить за партою навпроти класу і ніби пише. Коли йому потрібно говорити, він встає і ніби читає ним написане. Розповівши слова, знову сідає і пише). Я не знав нормального дитинства. Мене в хвилин и роздратування, за непослух і невдале навчання, звали «свинопасом», «золоторотцем», пророкували мені життя, повне плазування перед людьми більш успішними, заможними. Уже хвора, замучена домашньою роботою мати с дивним задоволенням дражнила мене пісенькою:

Ветерком пальто подбито,

И в кармане ни гроша,

И в неволе –

Поневоле –

Затанцуешь антраша!

Философствуй тут как знаешь,

Иль как хочешь рассуждай,

А в неволе –

Поневоле –

Как собака, прозябай!

Я мучився, чуючи це, бо пісня стосувалася мене, передбачаючи моє майбутнє…»

Вчитель.  Від такого життя, повного безпросвітності, безнадії ї самотності, юнак шукав порятунку в іншій, вимріяній ним дійсності: в книгах, лісовому полюванні. З дитячих років він знав уже не тільки Фенімора Купера, Майн Ріда, Густава Емара і Луї Жаколіо, але й всіх російських класиків. Захоплювався романами Віктора Гюго і Діккенса, віршами і новелами Едгара По, читав наукові книги. Та що найбільше вабило хлопчика, про що він мріяв настирливо і пристрасно, то це було море, «живописний труд мореплавання». Свою роль тут зіграли книги Жуля Верна, Стівенсона, морські оповідання Станюковича. Та долю Гріна повертали не лише книги. У «флотиках», що інколи появлялися в місті, городяни бачили небезпечних порушників спокою. Саме це і тягнуло до них романтично налаштованого юнака. Вже в самій небачено білосніжній формі, в безкозирці зі стрічками, в смугастій тільняшці вважався йому виклик всьому сонному, непорушному, заскорузлому, «в’ятському».

Учень – Олександр Грін. Побачивши вперше на в’ятській пристані двох справжніх матросів, учнів штурмана – на стрічці в одного було написано «Очаків», на стрічці другого – «Севастополь», - я зупинився і дивився як зачарований на гостей  з іншого, таємничого і прекрасного світу. Я не заздрив. Я відчував захват і тугу.

Вчитель.  Влітку 1896 року, відразу після закінчення міського училища, Грін поїхав до Одеси, взявши з собою лише корзинку з лози зі зміною білизни та акварельні фарби з наміром малювати ними «де-небудь в Індії, на берегах Гангу»… Дуже показова для характеру Гріна деталь! Розповівши в своїй «Автобіографічній повісті» про те, як він, забуваючи про все на світі, захоплювався  книгами, героїчним красивим життям в тропічних країнах, письменник іронічно додає, що все це він описує для того , щоб читач бачив, якого складу типаж став шукати місця матроса на пароплаві. Хлопчина з В’ятки, що відправляється на береги Гангу в височенних болотних чоботах і солом’яному брилі, який здавався йому схожим на мексиканське сомбреро, з базарним кошиком і набором акварельних фарб під пахвою – насправді був  фігурою досить живописною. Побачивши його у такому вигляді, капітани одразу розуміли,  що він новачок, і відмовляли йому. Сашко цілодобово тинявся у порту, скрізь пропонуючи свої послуги: спочатку матросам за зарплатню, потім – без платні і врешті-решт – за саме харчування. Однак скрізь він чув лише: «Ні, ні, ні!..»

    Учень – Олександр Грін, «Рано чи пізно, під старість чи в розквіті літ Нездійсненне кличе нас, і ми озираємося, прагнучи зрозуміти, звідки прилетів цей клич. Тоді, прокинувшись посеред свого світу,  ми вдивляємося всім своїм єством в життя, з усіх сил намагаючись зрозуміти, чи не починає збуватися Нездійсненне?..»

  Вчитель. Нарешті йому пощастило: його взяли матросом на рейс «Одеса – Батумі». Сподівань було багато, проте моряк з нього не вийшов і невдовзі його списали з корабля. Капітаном він так і не став, і далекі країни залишилися лише в його мріях. Однак на все життя йому запам’яталося нічне море, ланцюжок ліхтариків на березі і зоряне небо над головою.

  Учень – Олександр Грін, «Я став придивлятися до моря і морського життя з його внутрішніх, справжніх боків, уперше відчувши, що тут такі самі люди, як і всюди, і що чудеса – в самих нас».

    Вчитель. «Чудеса в самих нас…» Грін зрозумів цю істину ще замолоду і почав шукати дивовижне не в казкових країнах. А передовсім – у душах людей. Він шукав надзвичайне і неповторне, де він був. Йому, довелося працювати і дроворубом, і слюсарем, і рудокопом… Не знайшовши справи до душі, у 1902 р. Олександр Гринєвський записується в солдати. З 10 місяців військової служби три з половиною він просидів у карцері. Про той час він згадував: «Моя служба пройшла під знаком безперервного бунту проти насильства». Він тікає з армії й захоплюється революційними ідеями. 11 листопада 1903 р. Гринєвського вперше заарештували. У 1905 р. його звільнили, потім знову арешт, втеча і нелегальний приїзд до Петербурга. У його захопленні революцією не було нічого дивного: тоді всі марили про майбутній всесвітній рай. До того ж письменник шукав конкретної можливості допомогти бідним людям. Однак мрії про щасливе майбутнє залишалися лише мріями… І ось тоді, у 1916 – 1917 рр., Грін усвідомив, що може сам творити прекрасний світ. Творити – у літературі. Так Гринєвський стає письменником Олександром Гріном, узявши собі за псевдонім хлопчаче прізвисько. За таким підписом були надруковані його перші твори: «Капітан Дюк», «Загадкові історії», «Шукач пригод», «Людина з людиною» та ін.

 Олександр Грін завжди мріяв про щастя для кожної окремої людини, а не для абстрактних мільйонів. Особисте щастя, кохання, здійснення заповітних бажань – ось ті цінності. Які були головними для митця. Він сподівався, що саме 1917 рік принесе народу давно очікуванні свободу й добробут. Однак заклики про волю, рівність і братерство лишалися лише словами. Жовтневі події стали початком великої драми, що тривала кілька десятиліть.

   Улітку 1919 р. Гріна призвали на службу до Червоної Армії, проте невдовзі він захворів на тиф і ледве не помер.

    Після тривалої хвороби письменник вийшов із лікарні. У нього не було ні місця роботи, ні притулку, ні пайка. Гріна врятував тоді  Олексій Максимович Горький. Він піклувався про нього, знайшов йому хлібні картки, рекомендував у члени Будинку мистецтв, де Гріну дали окрему кімнату, а головне – Горький знайшов для Гріна літературну роботу. Здавалося, що настав порятунок і можна було ні про що не думати.

   Однак не думати Грін не міг. Він не міг не турбуватися про тих, хто вимушено поїхав в еміграцію. І про тих, хто залишався разом із ним вдома. Настали часи, коли кращих письменників розстрілювали, цькували, відправляли у заслання. У ті часи куля важила набагато більше за поетичне слово.

    І все ж таки душа Гріна прагнула до берегів прекрасної країни, де немає місця брехні й насильству і на всіх людей чекає довгождане щастя. У 1921 р. написана дивовижна повість, яка стала класикою світової літератури , – «Пурпурові вітрила»…

Інсценування фрагмента з повісті-казки «Пурпурові вітрила» (Егль і Ассоль).

                         Інсценівка «Передбачення Егля»

         Виходить Егль, який тримає в руках маленький кораблик з пурпуровими вітрилами. За ним вбігає Ассоль.

Ассоль.  Віддай мені, ти вже погрався. Ти як спіймав її?

Егль. Клянусь Гріммами, Езопом і Андерсеном – це щось неймовірне. Послухай-но, рослинко, це твоя штука?

Ассоль. Так, я бігла за нею по всьому струмку, я думала, що помру. Вона була тут?

Егль. Так, коло моїх ніг. Яхту, яку покинув екіпаж, викинуло на пісок тривершковим валом. Яке твоє ім’я, крихітко?

Ассоль. Ассоль.

Егль. А я найголовніший чарівник. Тобі не потрібно боятися мене. Навпаки, мені хочеться відверто  поговорити з тобою.

Подойди ко мне, я в твоих глазах вижу капли слез.

В мире много зла, но не надо все принимать всерьез.

Ты не верь земле, черствой и сухой, - верь волне морей.

Пусть она скользит, дразнит и грозит – больше правды в ней.

Пробегут года быстрой чередой, как в ручье вода.

Видишь тот обрыв и простор морской – посмотри туда.

Там, в дали морской, ты увидишь блеск алых парусов.

С берегов крутых ты завидишь их ровно в пять часов.

Это будет бриг из далеких стран, из чужих широт.

Ровно в пять часов от его бортов шлюпка отойдет,

И прекрасный принц, сказочный герой, нареченный твой,

Весел и умен, строен и высок, ступит на песок.

Слушай, он затем только приплывет, чтоб тебя спасти.

Если он тебя сразу не найдет, ты его прости!

Ступит на песок – радость на лице сильная, как боль,-

Скажет: «Добрый день!» Спросит он: «А где тут живет Ассоль?»

Не грусти, не плачь. Ясных глаз не прячь, слезы с них сотри.

Верь моим словам. Чаще по утрам на море смотри.

Верь волне морей. Верь судьбе своей. Час наступит твой.

Ты увидишь блеск алых парусов – это за тобой.

або

Автор. Перед нею був не хто інший, як Егль, відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок (На пеньку старий з палицею в одній руці, в другій тримає кораблик з пурпуровими вітрилами. На голові солом’яна шляпа, сіра блуза, заправлена у сині штани, та високі чоботи. За плечима торбина).

Ассоль. Тепер віддай мені. Ти вже погрався. Ти як спіймав її?

(Від несподіванки Егль впустив яхту, піднімає голову, роздивляється дівчину).

Егль. Клянусь Грім мами, Езопом і Андерсеном це щось особливе. Послухай-но ти, рослинко! Це твоя штука?

Ассоль. Так, я за нею бігла по всьому струмку; думала, що помру. Вона була тут?

Егль. Біля самих моїх ніг. Корабельна аварія – причина того, що я, як береговий пірат, можу вручити тобі цей приз… Як звуть тебе, крихітко?

Ассоль. Ассоль. (Ховає яхту в корзину).   

Егль. Добре. Мені, власне, не треба було питати про твоє ім’я. Добре, що воно таке дивне, таке однотонне, музикальне, як свист стріли або шум морської черепашки… Я, люба, поет у душі – хоч ніколи не писав сам. Що у тебе в кошику?

Ассоль. Човники, потім пароплав та ще три таких будиночки з прапорами. Там солдати живуть.

Егль. Чудово. Тебе послали продати. Дорогою ти почала гратись. Ти пустила яхту поплавати, а вона втекла. Адже правда?

Ассоль. (Засмутившись). Ти хіба бачив? Тобі хтось сказав? Чи ти вгадав?

Егель. Я це знав.

Ассоль.   А як же?

Егль. Бо я – найголовніший чарівник. (Дівчинка збентежилась, злякавшись). Тобі нема чого боятись мене. Навпаки, мені хочеться поговорити з тобою по щирості. (Помовчав, потім продовжує бесіду). Ану, Ас соль, слухай мене уважно. Не знаю, скільки мине років, тільки в Каперні розцвіте одна казка, пам’ятна надовго. Ти будеш дорослою, Ассоль. Якось у ранці в морській далині під сонцем блисне пурпурове вітрило. Осяйне громаддя пурпурових вітрил білого корабля попрямує, розтинаючи хвилі, прямо до тебе. Тихо плистиме цей чудесний корабель, без вигуків і пострілів; на березі багато збереться людей, дивуючись і ахаючи; і ти стоятимеш там… «Чого ви приїхали? Кого ви шукаєте?» - спитають люди на березі. Тоді ти побачиш хороброго вродливого принца. «Здраствуй, Ассоль! – скаже він. – Далеко-далеко звідси я побачив тебе у ві сні і приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство…»

Ассоль. Це все мені? (Весело засміялась). Може він уже прийшов… той корабель?

Егль. Не так скоро. Спершу, як я казав, ти вирости. Потім… що говорити? Це буде і край. Щоб ти тоді зробила?

Ассоль. Я? Я б його любила. (Не зовсім твердо). Якщо він не б’ється.

Егль. Ні, не буде битися. Не буде, я ручаюся за це. Йди, дівчино, і не забудь того, що сказав тобі я, іди. Хай буде мир пухнастій твоїй голові! (Погладив дівчинку, попрощавшись, пішов далі).

Автор. Ассоль все стояла, дивилась йому вслід і тихенько посміхалась своїй мрії.   

 Вчитель.  Важко повірити, що Грін дописував останні сторінки повісті «Пурпурові вітрила», пройняті яскравим сонцем і чарівним блиском моря, у 1921 р. у своїй холодній квартирі, саме в той час, коли тисячі людей гинули від голоду, хвороб, на фронтах громадської війни. Дехто дивувався: як міг Грін написати таку світлу, ліричну казку? Гріна називали «несучасним письменником», на що він відповідав: «А хіба «Пурпурові вітрила» не сучасна річ? Ви не уважні, їй-богу…»

    У лютому 1921 р. Грін узяв шлюб із Ніною Миколаївною Мироновою. Котра залишалася з ним поруч до останніх його днів. У тому ж 1921-му письменник розпочав роботу над романом «Сяючий світ» про людину, яка вміла літати без усяких допоміжних приладів. В образі головного героя твору Грін втілив думку про могутність людського духу, який не можна здолати, якщо людина залишається внутрішньо незалежною. Хоча герой роману, Друд, гине під натиском людей, безкрилих і жорстоких , але його душа не підкорилася земному тяжінню. Вона, покинувши тіло, летить до сліпучих зірок – туди, де панують краса та ідеал.

    Грін вважав, що в житті треба йти від легенди до перетворення дійсності. Ось чому він і писав свої романтичні твори – не для того, щоб втекти від дійсності, а навпаки – щоб зробити її кращою, показати шляхи її вдосконалення.

 Демонструються слайди або фотографії Криму.

  Учень.  Крим – чарівна країна, де романтик Олександр Грін знайшов утілення своїх мрій, спокій і душевний притулок. Пишна природа Криму, синє море, яскраве сонце – усе це збуджувало натхнення. Уперше Грін приїхав у Крим у 1923 р. За надрукований роман «Сяючий світ» письменник одержав гонорар, який він і його дружина вирішили витратити на подорож. За його словами, вони хотіли «зробити із «Сяючого світу» не крісла й шафи, а веселу мандрівку». Побували в Севастополі, Ялті, Лівадії, Алупці, Гурзуфі. Чотири роки по тому знову приїхали в Крим… Потім вирішили тут оселитися через загострення хвороби О. Гріна (у нього був туберкульоз). Шість років митець разом із дружиною прожив у Феодосії. За цей час З’явилися романи «Золотий ланцюг» , «Та, що біжить хвилями», «Джерсі і Моргана», «Дорога в нікуди» та ін. Напевне, не менше половини доробку Гріна створено у феодосійський період його життя. Зараз у Феодосії є музей-квартира письменника, оформлений відомим художником С. Бродським у вигляді корабля. У Феодосії багато років існує юнацький клуб «Пурпурові вітрила» -- клуб романтиків, котрі люблять літературу, мистецтво, пригоди й подорожі.

Учень.  Среди торосов в жизни, острых льдин

      Он строил фантастические планы,

      Летел мечтой в придуманные страны –

      Гриневский Александр, а просто – Грин.

      Бродил, любуясь красотой долин,

      Вдыхал он нездоровые туманы,

      И все несправедливости, обманы

      Воспринимал болезненно, один.

      Гордится Феодосия теперь

      И Айвазовским, и великим Грином,

      Непризнанность былую их отринув.

      Всегда открыта в их музеи дверь…

      О Грине, Айвазовском, Коктебеле

      Рассказывала гид – и все дышать не смели.

                                        Леонид Ружинский

     

   Вчитель.  «Все ж таки це дивовижний, чудовий письменник, справжній романтик і творець неймовірних історій, яких небагато в усій світовій літературі!»  – писав про Олександра Гріна Ярослав Голованів. Основна ідея «Пурпурових вітрил» і всієї творчості О. Гріна – ідея чарівної сили мрії, здатної творити чудеса. За Гріном, потрібно сильно мріяти, і тоді відкриються шляхи здійснення мрій. Кожен повинен здійснювати чудеса, втілювати мрію, перетворювати її в життя своїми руками (про це чудово сказано в його «Пурпурових вітрилах», де Грей своїми руками втілює мрію Ассоль). 

     Останні дні митця пройшли в  Старому Криму. Через матеріальну скруту Олександр Степанович і Ніна Миколаївна не змогли більше утримувати квартиру в Феодосії, до того ж галасливе курортне місто не зовсім підходило йому для роботи. І тоді Ніна Миколаївна продала найціннішу реліквію – золотий годинник, подарунок чоловіка, і на ці гроші купила невеликий будиночок у Старому Криму. Тут письменникові було спокійно і затишно. Разом із ним були його книги, сонце, море і кохана дружина. Бог послав йому нарешті коротку мить щастя, про яке він мріяв у своїх творах. Однак жити йому вже лишалося не довго… Щорічно в день весілля Грін присвячував своїй дружині невеличкий вірш. Востаннє він зробив це 7 березня 1932 року.

         Учень – Олександр Грін.      Я хворий, лежу і пишу, а вона

                                                             Весь час підглядати підходить,

                                                             Я хворий, пишу, та кохання трива –

                                                             Воно олівець оцей водить…

                                                                  (Переклад О. Ніколенко)

          Учитель.  8 серпня 1932 р. Грін помер. Могила письменника в Старому Криму досить скромна, але її одразу можна знайти за різнокольоровими стрічками, квітами, аркушами із віршами, які приносять сюди шанувальники таланту митця. І смерть не в змозі подолати світ добра, мрії і надії, який залишив нам Олександр Грін у своїх творах. А почуття , які володіють тими, хто захоплюється творчістю видатного письменника і приходить віддати шану його талантові, найкраще виразив в своїх щирих і душевних віршах один із шанувальників, молодий хлопчина, студент. Адже справжнім «лицарем мрії» входить Олександр Грін в серця і душі своїх читачів.

.  Мне встречи с ним судьба не подарила,

           И лишь недавно поздние цветы

           Я положил на узкую могилу

           Прославленного рыцаря мечты.

           Но с детских лет, с тех пор,

                      Когда впервые

            Я в мир чудес, им созданных, проник,

            Идут со мною рядом, как живые,

            Веселые герои его книг.

            Они живут в равнинах Зурбагана,

             Где молодая, щедрая земля

             Распахнута ветрам и ураганам,

             Как палуба большого корабля.

2. Учні за бажанням зачитують складові свого грона.

3.Виявлення первісного читацького сприйняття

1) Вікторина на знання  «Пурпурових вітрил»

1. Чому Лонгрен, матрос із «Оріона», покинув службу? (Померла Марі).

2. Улюблене заняття Ассоль в дитинстві. (Кораблики).

3. Як діти ставилися до неї? (Проганяли).

4. Кого зустріла Ассоль біля гирла струмка? (Збирача пісень Егля).

5. Яке «диво» здійснив Грей, коли побачив розп’яття Спасителя? (Витяг цвяхи, замалював фарбою кров).

6. Артур Грей довідався, що служниця Бетсі не може вийти заміж за конюха Джоя. Що він зробив? (Розбив свою скарбничку і подарував їй гроші).

7. Що вразило хлопчика в бібліотеці? (Картина. Корабель на гребні хвиль. Капітан).

8. Скільки було років Артуру Грею, коли він таємно залишив свою домівку? (15).

9. Капітан Гоп весь час поривався сказати Артурові свою приказку: «Ідіть до «Рози-Мімози».». Чи сказав? (Ні).

10. Що Грей подарував сплячій дівчині? (Перстень).

11. Хто розповів Грею, що Ассоль має світлий розум і багату уяву? (Вугільник Пилип).

12. Яку істину зрозумів Грей завдяки любові до Ассоль? (Творити диво своїми руками)

2) Бесіда за змістом повісті

–        Про що розповідається у повісті-казці «Пурпурові вітрила»?

–        Чи сподобався вам твір? Чому?

–        Які герої найбільше запам’яталися?

–        Чи став хтось із героїв вашим ідеалом?

–        Які думки й почуття викликав у вас твір?

–        Які враження залишила повість-казка у вашій душі?

4. Демонстрація учнівських ілюстрацій до повісті-казки «Пурпурові вітрила».

     Учні коментують свої роботи, розповідають про те, що найбільше вразило.

5. Бесіда з учнями

            –    Визначте основну тему повісті-казки «Пурпурові вітрила». (Тяжкий шлях Ас соль до своєї мрії. )

–        Які ще теми порушуються у творі? (Зіткнення мрії з брутальною дійсністю, кохання, доброта, батьківська відданість, заздрість і лицемірство, праця тощо.)

–        Пригадайте характерні риси чарівної казки. Які з цих рис виявилися в повісті  Гріна? (Вигаданість подій і ситуацій, герої мають незвичні імена, перемога добра й кохання у фіналі твору, піднесений стиль тощо.)

–        У чому ви вбачаєте зв’язок твору з реальністю? Доведіть свою думку на прикладах з тексту. (Зображення тяжкої праці Лонгрена,  життєподібність образів у зображенні поведінки і характерів, показ соціальної та майнової нерівності людей, правдивість в описах помешкання персонажів, картин природи тощо.)

–        Коли Ассоль почала вірити в казку?

–        У що вірила Ассоль?

–        Чи було легко Ассоль пронести свою мрію через роки?

–        Хто допоміг Ассоль реалізувати свою мрію?

6. Коментоване читання

        Прочитайте діалог Грея з Пантеном (УІІ розділ). Знайдіть фразу, в якій розкривається основна ідея твору. Які істини проголошує Грей? Як він утілив свої думки в життя?

7. Словникова робота ( з теорії літератури):

За жанром «Пурпурові вітрила» - повість-феєрія. Ця повість, схожа на казку, але є суттєві відмінності.

(Записи в зошити)

    7. Словникова робота   

   Казка – один із основних жанрів усної народної творчості, розповідний твір про вигадані, фантастичні події, які сприймаються і переживаються як реальні.

  Фантастика – різновид художньої літератури, який зображує нереальні події та явища, створені фантазією автора.

   Феєрія – театральна або циркова вистава з фантастично – казковим сюжетом, з широким використанням сценічних ефектів і трюків.

  

IV. Застосування знань, умінь і навичок

Вправа «Мікрофон». Проблемне запитання

   Чи можна назвати «Пурпурові вітрила» своєрідним варіантом казки про Попелюшку? (У «Пурпурових вітрилах» Грін змальовує невідому країну, якої не існує, та героїв, що мають незвичайні імена. Проте це не чарівна казка про Попелюшку, котрій принц приніс кришталевий черевичок. Ассоль дочекалася дива, адже вона так вірила у свою мрію і ніколи не відмовлялася від неї, хоча й терпіла злидні та насмішки. Письменник утверджує думку про те, що треба завжди сподіватись на краще, не втрачати мужності й надії. Головну ідею твору висловлено у розмові Грея зі своїм другом: «Чудеса треба робити своїми руками…»)

«Я думаю, що повість-казку «Пурпурові вітрила» можна (не можна, не в повній мірі можна) назвати черговою казкою про Попелюшку, тому що …»

             V. Домашнє завдання. Дібрати цитати до характеристики життя мешканців Каперни. З`ясувати, хто протиставляється їм у творі

Урок 38

Тема уроку: Основний конфлікт твору – протиставлення в повісті-казці «Пурпурові вітрила» романтичної мрії законам буденного світу

Мета уроку: Схарактеризувати світ жорстокої дійсності в повісті-казці «Пурпурові вітрила», визначити, які вади людей і суспільства викриває письменник, що протиставляє ницій буденності; розвивати вміння аналізувати художні образи, навички виразного читання, усного зв`язного мовлення; формувати моральні компетенції учнів, розвивати навички критичного мислення

Тип уроку: урок застосування знань, умінь та навичок

Обладнання: тексти повісті-казки «Пурпурові вітрила», учнівські ілюстрації до твору, комп`ютерна презентація

Хід уроку

                                                                                      … у вас не розповідають                                                                                       казок. У вас не співають пісень

                                                                                         О. Грін. «Пурпурові вітрила»

І. Актуалізація опорних знань.

 Літературний диктант

1. Олександр Грін народився … .

2.  Справжнє прізвище письменника. (Гринєвський)

3. Звідки взявся псевдонім Грін? (Це дитяче прізвисько Олександра)

4. З дитинства О. Грін мріяв стати … (Капітаном)

 5. Відразу після закінчення училища О. Грін поїхав в … (В Одесу, до моря)

 6. Гринєвський став письменником Олександром Гріном в … (У 1916-1917 р.р., він підписав цим псевдонімом свої перші оповідання)

           7. Олександр Грін завжди мріяв про … (Про щастя для кожної окремої людини, а не для абстрактних мільйонів)

   8. Романтик Грін знайшов втілення своїх мрій, спокій, душевний притулок в … (В Криму, в  Феодосії)

    9. Повість-фееєрія «Пурпурові вітрила» була написана … (1921 року, під час громадянської війни)

    10. Останні роки свого життя Олександр Грін провів… (У Старому Криму, невеличкому тихому містечку)

    11. В повісті «Пурпурові вітрила» розповідається про … (Про тяжкий шлях Ассоль до своєї мрії)

    12. В «Пурпурових вітрилах» автор утверджує ідею … («Чудеса треба робити своїми руками», - утверджує Грей)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

 1. Слово вчителя. До втілення своїх мрій Ассоль і Грей ішли       тяжкими шляхами. Перш ніж здійснилися їхні сподівання, вони зазнали нелегких випробувань. Ассоль разом із своїм батьком повною мірою спізнали тугу втрати близької людини й матеріальну скруту . А Грей пройшов багато морів та океанів, доки не став справжнім капітаном. Однак найстрашнішим випробуванням для них обох було зіткнення з буденним світом, із нерозумінням і глузуванням оточуючих, з болем відчуження. Яким же постає світ, в якому народилися й жили герої? І чи змирилися вони з ницістю й брутальністю цього світу? Що ж допомогло подолати бездуховний світ? Ці питання будуть у центрі нашої уваги далі.

2. Оголошення теми та мети уроку (запис в зошити), аналіз епіграфа:

Що мав на увазі автор, висловлюючи цю думку? Чому так важливо, щоб люди розповідали казки та співали пісні? (В казках – мудрість народна, боротьба зі злом, а у пісні – душа народу. Отже, світ без казки і пісні – світ бездуховний)

ІІІ. Формування нових знань та способів дії

1. Аналіз жорстокої дійсності, зображеної О. Гріном в повісті-феєрії.

Об`єднання в три групи за визначеннями «симпатія», «закоханість», «кохання».

Завдання групам:

1 група – Проаналізувати І розділ роману за запитаннями, виявити риси характеру та причини вчинків Лонгрена.

(1. Як померла дружина Лонгрена, мати Ассоль? Хто був винен у її смерті? 2.Як вплинула смерть Мері на Лонгрена? 3. Чому він присвятив своє життя після смерті дружини? 4. Чому Лонгрен не любив гостей і сам нікуди не ходив? 5. Чим  він заробляв на хліб? 6. Чи забув Лонгрен про те, хто був винен в смерті його дружини? Поясніть причини того відчуження, що виникло між ним та його земляками після смерті Мері.)

2 група – Виразно прочитати уривок з І розділу про те, як Лонгрен дивився на море. Прокоментувати, який вплив мала розбурхана стихія на Лонгрена, які почуття охоплювали його душу при спогляданні бурхливих хвиль. Визначити роль опису природи в розкритті внутрішніх переживань героя.

3 група – Розіграти діалог Меннерса з Лонгреном під час стихії ( І розділ). Проаналізувати ситуацію за поданими запитаннями.

( 1. Поясніть дії Лонгрена. Чому він не допоміг Меннерсу? 2. Дайте власну оцінку діям Лонгрена. Як би на його місці вчинили ви? 3. Як сам Лонгрен оцінив себе? Чому він сказав Ассоль, що зробив «чорну іграшку»? Як ви розумієте його слова? 4. Як помер Меннерс? Який останній гріх він взяв на душу перед смертю?)

2. Презентація роботи груп.

3. Індивідуальна творча робота (дається разом із завданням групам кращому учневі). Творчий переказ тексту.

Переказати уривок із повісті, де розповідається про життя Лонгрена і Ассоль після смерті Меннерса. Дати моральну оцінку діям Лонгрена і мешканців Каперни. Звернути увагу на те, чому відмовчувався Лонгрен. Що було незрозуміло в його поведінці людям? Чому вони стали ненавидіти його, а разом з ним і Ассоль?

4. Виразне читання. Зачитайте, як характеризує мешканців Каперни збирач казок і легенд Егль. Як ви розумієте його слова? Чому в селищі не складали казок і пісень, а якщо й складали, то з брутальним змістом? Про що свідчить ця деталь?

IV. Застосування знань, умінь і навичок

1. «Вільне письмо». «Жорстокий світ Каперни» або

Скласти усну розповідь на тему «Жорстокий світ Каперни» за планом

План

1. Меннерс і Каперна.

2. Ненависть до Лонгрена.

3. Глузування з Ассоль.

4. Світ без пісень і казок.

5. Ставлення до мрії Ассоль.

6. Добрі душі Каперни (сусідка, вугляр).

7. Що викриває автор в образі Каперни.

8. Сили, протиставлені жорстокості Каперни.

 Усна розповідь учня на тему  «Жорстокий світ Каперни»

   У повісті-казці «Пурпурові вітрила» зображення Каперни починається з образу Меннерса, через якого загинули Мері, дружина Лонгрена. Меннерс – уособлення всього жорстокого світу Каперни. Він жадібний, лихий, хтивий чоловік. В усьому він шукав зиск і був ладен використати навіть скруту матері, котра заради дитини йшла віддати в заклад останню обручку. З почуттям гідності Мері відмовила Меннерсу, але після далекої подорожі в Лісс захворіла й померла. Лонгрен не забув про те зло, яке Меннерс заподіяв його сім’ї. Важко переживаючи смерть коханої дружини, Лонгрен не подав руки Меннерсу, коли той опинився у морі під час бурі. Лонгрен усвідомлював, що він був не правий, але його можна зрозуміти. Доля допомогла Меннерсу врятуватися. Перед смертю він учинив ще один гріх, звинувативши Лонгрена у своїй загибелі.

   Мешканці Каперни одразу взяли бік Меннерса, бо їм було не зрозуміло те, як поводився Лонгрен: він надто переживав своє горе, мовчав про те, що сталося. Їм здалося, що він протиставив себе іншим. Ніхто не зміг зрозуміти велику тугу Лонгрена, біль його самотності, тривогу за майбутнє доньки.

   Односельці зненавиділи старого моряка і його доньку. Вони не лише не прийшли їм на допомогу в біді, а ще й глузували з них, всіляко принижували, вважали «божевільними». У словах Егля міститься характеристика бездуховного світу Каперни. Люди там не складають пісень і казок, а якщо й складали, то про хитрих і брехливих шахраїв. Такими були й самі селища, не здатні на добро, співчуття, розуміння.

   Десятки років у Каперні нічого не змінювалося. На місце старого Меннерса прийшов його син. Ставлення до Лонгрена та Ассоль дедалі погіршувалось, а це означало подальшу моральну деградацію Каперни. Лонгрен слушно зазначив, що його односельці не вміють любити, бо любити – це віддавати себе іншим, творити добро задля людей, нести любов і світло. Усього цього не вміли робити мешканці Каперни. Вони готові були знищити всіх, хто жив не так, як вони. Мрія Ассоль про пурпурові вітрила викликала ще більшу ненависть. Вони вважали, що дівчина втратила розум, але насправді розум втратила не вона, а вони, а точніше – не розум, а душу.

   Утім, серед мешканців Каперни були й добрі люди – сусідка, котра доглядала за Ассоль після смерті Мері, вугляр, який не раз підвозив дівчинку і, напевне, єдиний не вважав її «божевільною». Проте злих і лихих людей у Каперні було набагато більше, і серед них вимушені були жити Лонгрен і його донька Ассоль.

   Каперна – узагальнений образ людського зла, жорстокості, лицемірства, підступності. Здається, що автор утілив у мешканцях Каперни всі суспільні вади, духовну ницість людей. О. Грін показує всеосяжність зла. Так, до Лонгрена та Ассоль погано ставляться не лише в рідному , а й у сусідньому містечку, де вони продавали іграшки ,– їх там обдурюють, не цінують їхню працю. За вигаданими письменником містами й селищами приховується глибокий біль митця за всю реальну дійсність, де втрачено моральні цінності.

   Однак всупереч темряві Каперни у творі пробивається світло високого кохання, мрії, добра, що митець протиставив жорстокому світові. Найкращі герої Гріна – Ассоль, Грей, Лонгрен – не змирилися із законами Каперни, вони створили у своїй душі інший світ, прекрасний і світлий, і несуть його незважаючи на всі перешкоди.

2. Проблемна ситуація

Зачитайте (або зіграйте) діалог Ассоль і Лонгрена з І розділу. Як у цьому діалозі Лонгрен оцінив людей? Чому він вважав, що вони «не вміють любити»? Що означає вміти любити, на думку Лонгрена? Дайте свою відповідь на запитання Ассоль: «Як це – вміти?..»

 Вправа «Незакінчене речення»: «Я думаю, що вміти любити означає …»

3. Підсумкова бесіда

- Що було характерним для світу Каперни? (Відсутність духовних інтересів, фальш, лицемірство, зневага до моральних цінностей).

- Які герої протиставлені бездуховному світові? (Ассоль, Грей, Лонгрен).

- Які моральні цінності перемагають у творі «жорстокий світ Каперни»? (Добро, кохання, праця, щирість, чесність, краса).

V. Домашнє завдання.

Дібрати цитати до характеристики Ассоль і Грея. Подумати над змістом назви твору.

Індивідуальне завдання: підготувати творчий переказ про те, як втілилась мрія Ассоль від її імені (з епізода з обручкою до появи вітрильника «Секрет» з пурпуровими вітрилами)

Урок 39

Тема уроку: Ассоль і Грей. Символіка образу пурпурових вітрил

Мета уроку: схарактеризувати образи Ассоль і Грея, їх духовно-емоційний світ, зміни (або незмінність) їхніх внутрішніх якостей, дати початкове поняття про символ, розкрити символіку повісті «Пурпурові вітрила», її зміст, функції у творі; розвивати вміння аналізувати проблематику твору, художній образ, висловлювати власні судження щодо персонажів твору, їхнє ставлення до кохання і світу,здійснювати  компаративний аналіз з героями «Пісні пісень» Шолом Алейхема , розвивати навички виразного читання прозових та поетичних творів; виховувати моральні якості учнів

Обладнання: тексти повісті-феєрії «Пурпурові вітрила», ілюстрації до твору, комп`ютерна презентація

Тип уроку: засвоєння нових знань та формування на їх основі вмінь і навичок

Хід уроку

                                          Ребята, надо верить в чудеса!

                                         

                                                  … алый парус, правда, гордо реет
                                                 В той бухте, где отважный Грей нашел свою Ассоль,
                                                 В той бухте, где Ассоль дождалась Грея.
                                                                      Владимир  Ланцберг

І. Мотивація навчальної діяльності

Звучить пісня «Алые паруса» Сл. І муз. Володимира Ланцберга.

Слово вчителя. Є художні образи, які назавжди залишаються в нашій душі після першої ж зустрічі з ними. Ці образи втілюють у собі  моральний ідеал, вони показують приклад життя високого змісту, кличуть за собою уперед, до волі, краси, мрії. Такими є у повісті «Пурпурові вітрила» образ ніжної Ассоль, а поруч із нею – і мужнього Грея, того, хто здійснив її мрію. Про них піде мова на нашому уроці, а також про засіб, який допоміг письменникові створити неповторну, піднесену атмосферу повісті, - про символ.

АЛЫЕ ПАРУСА

Слова и музыка Владимира Ланцберга

Ребята, надо верить в чудеса!
Когда-нибудь весенним утром ранним
Над океаном алые взметнутся паруса,
И скрипка пропоет над океаном.

Не три глаза, ведь это же не сон.
И алый парус, правда, гордо реет
В той бухте, где отважный Грей нашел свою Ассоль,
В той бухте, где Ассоль дождалась Грея.

С друзьями легче море переплыть
И есть морскую соль, что нам досталась.
А без друзей на свете было б очень трудно жить
И серым стал бы даже алый парус.

Ребята, надо верить в чудеса!
Когда-нибудь весенним утром ранним
Над океаном алые взметнутся паруса,
И скрипка пропоет над океаном.

ІІ. Оголошення теми, мети епіграфа уроку

ІІІ. Формування нових знань і способів дії

1.    Бесіда з учнями .

-      Що ви дізналися про дитинство Ассоль?

-      У чому полягає трагедія її життя?

–              Як до Ассоль ставилися люди в селищі?

–              Чому діти насміхалися над нею та її батьком, а дорослі зневажали їх?

–              В яких умовах формувалася Ассоль?

–              Розкажіть про улюблені ігри й розваги дівчинки. Як у них виявився її характер?

–              Хто розказав дівчинці казку про пурпурові вітрила? У чому полягає її зміст?

–        Яким чином казка про пурпурові вітрила стала відомою в селищі?

–        Як люди сприйняли мрію Ассоль про пурпурові вітрила? Чому вони вважали її божевільною?

–        Схарактеризуйте моральні якості Ассоль. Як вона ставилася до свого батька, до праці, до інших людей у селищі?

–        Як Ассоль несла свою мрію крізь темний і брутальний світ? Доведіть, що вона ніколи не переставала чекати дива – здійснення своїх сподівань, не втрачала надії..

2. Виразне читання

1) Прочитати опис портрета Ассоль під час зустрічі з Еглем. Що в її вигляді привернуло увагу збирача казок та легенд? (Очі з відтінком «сумного запитання» та «очікування прекрасного, блаженної долі»)

2) Прочитати в особах або розіграти сценку-діалог Егля і Ассоль щодо казки про пурпурові вітрила. Як дівчинка відповіла на запитання, що б вона зробила, якби казка втілилася в життя. («Я б його любила».) Яке значення для розуміння образу мають її слова?

3) Прочитайте опис портрета Ассоль очима Грея. Як ви розумієте фразу : «Можливо, за інших обставин, ця дівчина була б помічена ним лише очима, але тут він інакше побачив її»?

4) Прочитати, як характеризує Ассоль вугляр, звертаючись до Грея.. Як розкривається образ героїні в цих словах?

5) Прочитати опис Ассоль, яка побачила своє відображення у дзеркалі. Як змінився вираз її очей?

6) Знайдіть авторську характеристику Ассоль у момент шиття. Що то за «дві дівчини, дві Ассоль» жили в ній? Як ви розумієте авторське визначення: Ассоль – «живий вірш»?

3. Проблемне запитання

Яке життя було більш важливим для Ассоль – життя в буденному світі з його скрутою і негараздами чи життя серця? Аргументуйте свою думку прикладами з тексту

4. Творчий переказ

Перекажіть від імені героїні, як її мрія втілилася в життя (починаючи з епізода про обручку і до появи яхти «Секрет» з пурпуровими вітрилами).

5. Порівняльна характеристика.

Порівняйте Ассоль з головною героїнею «Пісні над піснями» Шолом Алейхема. Що в них спільного і чим вони одна від одної відрізняються? (Стратегія «Кола Вена», додаток 2)

Очікувана відповідь. Хоч у цих героїнь багато спільного, вони обидві юні, прекрасні, романтичні створіння, закохані, вірні своєму коханню, одухотворені, здатні на сильні почуття. Але Бузя з «Пісні пісень» не змогла протистояти тиску буденності, обставин, і вийшла заміж за нелюба, втративши таким чином своє кохання і щастя. Ассоль же до кінця витримала боротьбу з «жорстоким світом Каперни», не відмовилась від своєї мрії, і нагородою її було втілення мрії і щастя з коханою людиною

 6. Бесіда з учнями.

–        В яких умовах формувався характер Грея?

–        Чому він ріс самотнім?

–        Які книги та картини любив Грей? Як вони впливали на його уяву?

–        Назвіть епізоди з життя Грея-хлопчика, в яких виявилися його людські якості?

–        Ким у дитинстві мріяв стати Грей? Чому?

–        Як він йшов до своєї мрії? Які випробування подолав?

–        Як ви розумієте слова автора: «Потроху він втратив усе, окрім головного – своєї летючої душі…» Яка ж була душа у Грея?

–        Як Грей ставився до своїх батьків, особливо до матері?

–        Як Грей ставився до простих людей, до моряків?

–        Як люди сприймали Грея? Наведіть приклад з тексту?

7. Виразне читання

1) Прочитайте 1 абзац ІІІ розділу. Поясніть причини туги Грея.

2) Прочитайте останній абзац ІІІ розділу. Чому туга полишила його і він був охоплений «духом дії»?

3) Розіграйте сценку-діалог Грея з Пантеном. Про які «дива» говорить герой?

8. Проблемне запитання

Як ви розумієте фразу, що була написана на старих бочках з вином: «Мене вип`є Грей, коли буде в раю». Про який рай йдеться у творі?

9. Порівняльна характеристика.

Порівняйте Грея з головним героєм  «Пісні над піснями» Шолома Алейхема Шимеком. Що у них спільного і чим вони один від одного відрізняються? (Стратегія «Кола Вена», додаток 1)

Очікувана відповідь. В цих героїв багато спільного: вони юні, закохані, романтичні, сміливі. Але багато чим вони один від одного і відрізняються. Так, Шимек, поїхавши з дому здобувати освіту, зовсім забув про своє кохання, і згадав лише тоді, коли зрозумів, що втрачає кохану назавжди. Йому не вистачило сміливості боротися за своє кохання і, як наслідок, він втратив, можливо, найбільше кохання свого життя, дароване йому Господом. А Грей не тільки не відмовився від своєї мрії і свого кохання, а, навпаки, «зробив чудо своїми руками», втіливши мрію Ассоль і став щасливим з тією «що була призначена саме йому, а він – їй»

12. Словникова робота. (Визначення поняття та символіка повісті записуються в зошити)

   Слово вчителя.  Символ (грец. Symbolon – умовний знак, натяк) – предметний, або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища. Символ постає процесом активного перетворення внутрішнього на зовнішнє і навпаки – відмінністю внутрішнього і зовнішнього. Символ завжди розрахований на виявлення «таємної», невиявленої суті предмета, образу, явища тощо. Носіями символічного змісту у творі можуть виступати будь-які елементи: персонажі, порівняння, художні деталі, пейзажі, метафори тощо. Нерідко символи стають багатозначними. У казковій повісті-феєрії Олександра Гріна «Пурпурові вітрила» є багато символів. Зараз ми спробуємо їх знайти і визначити, що вони означають.

ІV. Застосування знань, умінь, навичок

1. Визначення символіки повісті «Пурпурові вітрила».

    Пурпурові вітрила – символ мрії, надії на краще, величі кохання, що є рукотворним дивом.

    Назва яхти Грея «Секрет» -  символ пошуку смислу людського буття, таємниці життя.

    Слово «рай» (у написі на старих бочках) – символ духовної єдності душ, піднесеного життя.

    Море – символ непередбачуваного життя людини, бурхливої долі й водночас - символ волі, природної гармонії.

    Каперна – символ людського зла, жорстокості, ницості.

    Зоря – символ здійснення мрій, пробудження душі, кохання.

    Сонячне світло (коли Грей побачив Ассоль ) – символ просвітлення душі, кохання, ідеалу.

2. Підсумкове завдання.

Які істини утверджуються в повісті «Пурпурові вітрила»?

Заключне слово вчителя. Сьогодні ми познайомилися з чудовим письменником, який, незважаючи на всі негаразди і жахіття, що випали на його долю, зумів знайти свій шлях, шлях творчості. В цій стихії Грін був і кораблем, і капітаном, і матросом. В своїх книгах йому вдалося створити власний світ, за яким в глибині душі тужить кожен з нас. В цьому світі живе маленька дівчинка Ассоль. Довірлива в чеканні прекрасного, яка стає мрійливою юнкою, що вірить в свою долю і чекає свого дива, обіцяного їй в дитинстві. Це світ маленького Грея, хлопчика-чудотворця, що лікував Христу криваві рани (нехай лише на картині і за допомогою фарби), який перетворився в сміливого капітана з дивною летючою душею. Це світ, де зустрічається «чарівник» Егль, що обіцяє щастя. І щастя це можливе для героїв Гріна, бо вони настільки вірять в нього і впевнені у своїх мріях, що тим не залишається нічого іншого, як збутися. Дорослі Ассоль і Грей зберегли в собі всі свої дитячі почуття і не втратили живої душі. В цих молодих людей особливий зір – вони бачать прекрасне в буденності. Це особлива філософія, вона властива не кожному.

«Пурпурові вітрила» - цей твір – символ мрії і любові. Істина головного героя твору Грея – це істина самого Гріна. Вона є простою і складною одночасно – вона в тому, щоб робити так звані чудеса своїми руками. Можливо, ця книга змусить одних побажати щастя так яро і пристрасно, як його бажала Ассоль, і наповнить їх очікуванням чуда. Інші, можливо, захочуть, як Грей, збудувати для когось корабель і плисти під пурпуровими вітрилами. Грін назавжди подарував нам це чекання і це прагнення, і сам до кінця днів своїх зберіг в душі вірність своєму світові. І якщо ми розкриємо цьому світові своє серце, то повіримо, що  «над океаном алые взметнутся паруса, и скрипка пропоет над океаном».

3. Поетична п`ятихвилинка

Виразне читання віршів, присвячених повісті «Пурпурові вітрила»

Алые паруса
(автор В. Ланцберг)

Морская с детства привлекала соль,
Дорога пробежавшая в волнах,
Чтоб гриновская нежная Ассоль
Корабль встречала б в алых парусах.

И грозный перекатывался вал,
Выл ветер, на страницах старой книжки.. .
А я о дальних странствиях мечтал,
Как все мои товарищи-мальчишки. .

Жаль, детство, что к тебе возврата нет,
Мы не заметили, как повзрослели.
Но все мечты свои из детских лет
И унести, и сохранить сумели.

А море - рядом, руку протяни
И ощутишь его тепло и ласку.
Слегка просолены морские дни
И мокрый ветер трется об оснастку.

Прощаться с тонкою полоскою земли,
Но, только ждет по-прежнему Ассоль.
И алый парус будут ставить корабли.
*
 АССОЛЬ

Эту песню нам принес бродяга-ветер,
Рассказал про море и морскую соль.
Расказал, что где-то есть на белом свете
Эта девочка по имени Ассоль,

Собирайте свои шхуны капитаны
Много трудных будет вам ночей и дней.
Бороздите все моря и океаны
Вы в погоне за мечтой своей.

Много стран вы повидаете на свете,
Но в награду за тоску, печаль и боль
На далеком берегу вас тихо встретит
Эта девочка по имени Ассоль.

Брось тогда свою печаль, усталый штурман,
Посмотри наверх, не надо лишних слов -
Ты увидишь, как на мачтах твоей шхуны
Ветер поднял крылья Алых Парусов.

Эту песню нам принес бродяга-ветер,
Рассказал про море и морскую соль.
Расказал, что где-то есть на белом свете
Эта девочка по имени Ассоль.

Источник: Песня из далекой юности

Алые паруса  (отрывок)

Ох, как не люблю я просьбы эти!.. .
Все ж придется рассказать. Изволь,
Ну, так вот. Жила-была на свете
Девочка по имени Ассоль.

Странная она была девчонка -
Только к морю направляла взгляд,
Принимая каждую лодчонку
За пунцовопарусный фрегат.

Платьишко - заплата на заплате.
Но упрямо сжат был дерзкий рот;
"Капитан приедет на фрегате,
И меня с собою заберет! "

Как жилось девчонке этой трудно,
Легче даже Золушке жилось!
Но уж как мечталось непробудно!
А в мечтах и радости и злость.

Злость к подругам, к мелочным соседям,
Для которых сказка - лишь обман,
Кто твердит: "Вовеки не приедет
Твой великолепный капитан".

Зависть не нуждалась и в ответе!. .
Ветром принесло морскую соль,
И, ее вдохнувши, на рассвете
Выбежала на берег Ассоль.

Море ноги ей расцеловало,
А она, легко вбежав в прибой,
Даже чаек крик перекричала,
И ее услышал рулевой.

Брызги волн ей замочили юбку,
Холоден был утренний туман.. .
Но уже неслась навстречу шлюпка,
И стоял на шлюпке капитан.

У Ассоль спросил он только имя,
И тогда-то, ослепив глаза,
Сказка окаянная над ними
Алые взметнула паруса!

Источник: 1954 год Сергей Наровчатов

Там, где с морем слились небеса.
На границе смутной и непрочной
Ждут девчонки темные глаза
Алый бриг, плывущий в день из ночи.

В бурю, в штиль и в зной, и в непогоду
Видели ее на берегу,
Верящей все больше, год от года,
В детскую прекрасную мечту.

Но однажды сердце уловило
Алых парусов неслышный шум
И свободно, радостно забилось,
Словно бы не знало тяжких дум.

Словно бы не ведало печали,
Не рвалось от горя из груди,
Когда  злобно все вокруг молчали,
Мир чужих фантазий рвя в клочки.

И девчонке с необычной силой
Захотелось стать пронзительной как крик
Птицей моря – чайкой белокрылой,
Полететь вперед, приблизить встречи миг.

Мечтая о морском просторе,
Не спится в тихой бухте кораблю.
Люблю я лишь двоих - тебя и море.
Пожалуй, одинаково люблю...

А завтра повторится всё сначала.
 Опять ударит в мачты дождь косой,
 И ты стоишь у мокрого причала,
Моя голубоглазая Ассоль...

Опять ты по ночам мне будешь сниться
С весёлою улыбкой на губах,
С росинками на бархатных ресницах
 И радугой в распахнутых глазах.

Пускай нас манят чайки голосами,
А море - изумрудною красой.
Под алыми вернусь я парусами
 К тебе, моя любимая Ассоль!(с)

Угольщик
(из мюзикла «Алые паруса»)
Правда, как-то в лесу она встретила
Старика. Он был добр и сед.
И по малости лет поверила
В то, что ей напророчил дед.

Много ль, мало ль ей надо – лишь ласку
Да улыбку в добрых глазах.
И поведал он девочке сказку
И о принце, и о парусах.

Слово - птица. Поймай, коль скажется.
Только вы посудите сами:
Верит девушка в то, что покажется
Бриг под алыми парусами.

Что сойдёт к ней прекрасный юноша,
Заберёт её в путь по свету.
Что ж плохого тут, если вдуматься?
Ничего тут страшного нету.
**********************************************

V. Домашнє завдання

1. Написати твір-роздум на тему «Моя заповітна мрія» або «Творіть чудеса своїми руками» (за вибором)

2. Індивідуальні завдання: підготувати повідомлення про життя та творчість Роберта Бернса, Генріха Гейне та Констянтина Симонова (на 3 хв.)

VI. Релаксація

Всі разом співають пісню “Алые паруса» Володимира Ланцберга

Уроки 40-41

Тема: Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. Р. Бернс («Любов»), Г. Гейне («Коли настав чудовий май…»), К. Симонов («Жди мене…») та інші (2-3 за вибором учнів та вчителя).

Поетизація високого почуття, розкриття його сутності.

Мета: ознайомити  учнів  із  зарубіжними  поетами, що писали  про  дружбу та  кохання: Р.Бернсом, Г.Гейне, К.Симоновим, розкрити  особливості  поетичного  світу  кожного  з  них,  довести,  що  любов — першооснова  життя, засіб  бачення і пізнання світу  та  власної  душі,  допомогти  зрозуміти, що  кохання — найсвітліше,  найніжніше  почуття,  що  здатне  творити  чудо,   робити  людину  доброю,  чуйною,  благородною; виховувати  повагу  до  справжніх  почуттів;  удосконалювати  навички  аналізу  й  виразного   читання  поетичного  тексту.

Обладнання: портрети  поетів, підручник, збірки  поетичних  творів, комп’ютерна  презентація до уроків
Тип  уроку: урок виразного  читання та аналізу віршів

                                                                                 Десь на дні мого серця

                                                                                 Заплела дивну казку любов.

                                                                                                 Павло Тичина

              

Хід  уроку

І. Актуалізація опорних знань

1.Вчитель.  Теплими весняними вечорами, коли квітнуть сади і зорі падають на похилені трави, далекими стежками серед незвіданих всесвітів блукає кохання. Мов та пісня, неосяжна й незбагненна, блукає воно… Змінюються часи і влади, змінюється  життя і людський світогляд. Але незмінними залишаються найвищі істини, незмінною залишається сама людська потреба – любити, саме кохання – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми зверталися художники, композитори, скульптори, філософи, поети. (Звучить фрагмент «Балади про кохання» В. С. Висоцького)

Відповідь на запитання, що таке кохання, шукають всі, і дорослі, і діти. Ось  декілька  дитячих  відповідей на це одвічне запитання.

Террі, 4 роки: «Любов – це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився».

Емілі, 8 років: «Це коли ви весь час цілуєтеся. А потім, коли ви втомлюєтеся цілуватися. Вам все ще хочеться бути разом і розмовляти. Це як у моїх тата і мами».

Оля, 8 років: “Це коли мама і тато не сваряться. Кохаючи,  вони кажуть одне одному  лагідні  слова. Діти  теж  можуть  закохуватися. Я, наприклад, теж люблю одного хлопчика ”.

Мері-Енн, 4 роки: «Любов – це коли твоє щеня лиже тобі обличчя навіть після того, як ти залишила його на самоті на весь день».

Оленка, 3 роки: “Люблю  тата  й маму, а ще  дідусів  і  своїх  бабусь. А ще люблю  своїх   друзів,  бо  ми  разом  гуляємо  і  граємося”.

Денні, 7 років: «Любов – коли моя мама робить каву татові і сьорбає ковток перед тим, як йому віддати чашку, щоб переконатися, що кава смачна».

Карен, 7 років: «Коли ти когось кохаєш, у тебе вії «роззорюються» і з-під них вилітають зірочки».

2. А ось що говорять про кохання великі люди .

 «Цитатна доріжка” – прочитати вислови і прокоментувати їх.

- Той, хто кохає по-справжньому якусь одну людину, любить увесь світ. (Е.Фром)

- Любити – це жити життям того, кого любиш. (Лев Толстой)

- Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. (Григорій Сковорода)

- Вірна любов допомагає переносити всі труднощі. (Фрідріх Шиллер)

- Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.

(В. Сухомлинський)

- Найбільше  щастя  в  житті -  це  впевненість,  що  тебе  кохають.  (В.Гюго)

- Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода та радість. (В. Сухомлинський)

4. Вчитель.     Сподіваюся,  що   все  сказане  про  кохання  відомими  людьми  надихнуло  вас   на  власні  роздуми  та  узагальнення. То  все  ж  таки,  що  таке  кохання? (Вправа «Мікрофон»)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель: Як ви вже зрозуміли, сьогодні  ми продовжимо розмову про  найсвітліше,  найсвятіше  й найпрекрасніше  почуття — кохання. У  час  матеріальної  й  духовної  скрути,  коли   здевальвовано  вічні  моральні  цінності, звернімося  до  цього  вічного  джерела  відродження  людства,  відродження  як  духовного, так і фізичного. Торкнімося  своїми  серцями  цього  дива,  що  змінює  увесь  світ  і  нас  у  ньому, робить людей  кращими,  добрішими, благороднішими! Услід за митцями  різних  часів  і  народів  увійдімо  до  казки  любові,  аби спробувати  розгадати  загадку її незнищенності.

ІІІ. Повідомлення теми  та мети уроку, робота з епіграфом

1. Вчитель: Нашу  розмову  про  кохання ми  продовжимо  знайомством  із  зарубіжними  поетами, що створювали  свої вірші в різні  часи,  але  писали  про  одне — про кохання. Ця  одвічна  тема  не  могла  залишати байдужими  талановитих  людей.

    Генріх Гейне, Роберт Бернс, Костянтин  Симонов. Вони різні  за  своїм  походженням, уподобаннями,  розумінням  багатьох  житейських  речей, вони навіть жили в різні епохи. Але  єднає  їх  одне: глибоке  розуміння  світлого  й  прекрасного   людського  почуття — кохання.

IV. Засвоєння нових знань, вироблення та застосування умінь та навичок

1. Повідомлення про життя Роберта Бернса

Завдання класу: записати основні відомості про життя і творчість поета, використовуючи прийом “Логічний ланцюжок слів”

 Роберт Бернс — великий шотландський поет (29.01.1759-21.07.1796)

Його  поезія  нікого  не  залишає  байдужим,  він  писав  прості  і  гарні  пісні,  які  співали  по  всій  Шотландії. Він  був  чудовим  ліричним  поетом  і  міг  писати  гумористичні  і  сатиричні  вірші,  оспівуючи  вірне  кохання, дружбу  і  свою  маленьку  Шотландію. Твори поета вивчалися напам`ять, передавалися з вуст в уста, ставали піснями.

“У мене  не  було  бажання  стати  поетом,  поки  кохання  не  охопило  всього  мене, а потім  уже  прийшли  Вірші  і  Пісні,  вони  стали  тією  безпосередньою  мовою,  якою  говорило  моє  серце,”- так  писав  про  себе  Роберт  Бернс  в   1783р. Та нелегким було життя поета, через постійну бідність не склалося його особисте життя – багаті батьки його коханої перешкодили їхньому шлюбові, і навіть, коли його кохана народила йому двійко діток, це не розчулило їхні серця, і його дітки росли без татка. І лише коли Роберт Бернс став знаменитим на всю Шотландію поетом, він зміг поєднатися з своєю родиною, але від цього життя їх не стало кращим. Хоч як тяжно працював Бернс на своїй землі, вони ледве зводили кінці з кінцями. Тяжка праця підірвала здоров`я поета і 21 липня 1796 року на 38 році життя серце його зупинилося. Але його кохана дружина не могла провести його в останню путь, бо в цей час народжувала йому четверту дитину. Зовсім важко стало родині після втрати годувальника, але прості шотландці, які всім серцем любили свого поета, не покинули його осиротілу сім`ю і допомагали, чим могли. Тому, коли через деякий час влада Великої Британії згадала про видатного шотландського поета і призначила його родині невелику пенсію, вдова поета відмовилась від неї. Ось така історія життя і кохання відомого поета-романтика Роберта Бернса.

Віршів про кохання у нього є немало. І  в  кожному  з  них  він  загострював  увагу  на  сором`язливості,  ніжності,  відданості,  благородстві.

(Бажаючі учні зачитують  свій логічний ланцюжок слів, згадуючи віхи життя поета)

2. Виразне читання вірша Р.Бернса  “Любов”  (учителем і бажаючими учнями)

Відповіді  на  запитання підручника.

Що  особливо  привернуло  вашу  увагу  у  цьому  вірші?

Ситуативне  завдання “Словесне  малювання”

Вам  запропонували  відобразити  за  допомогою  фарб  все,  що  ви  відчули  після  читання  вірша, то  яким  би  був  ваш  малюнок?

3. Виразне читання  вірша  Р.Бернса,  присвяченого  першому  коханню - “прекрасній Нелл” , написаного в  15  років.

 Я  прежде  девушку  любил 

И  до  сих  пор  люблю,

И  никогда  б  я  не  забыл

Нелл  славную  мою.

Красавиц  много  видел  я,

Им  не  было  числа,

Но   только  милая  моя

Скромна  и  так  мила.

Цветистый  шелк  и  взгляд  пустой

Заденут  сердце  вскользь,

Но  скромность  вместе  с  чистотой

Пробьют  его  насквозь.

Вот  чем  мне  нравится  она,

Вот  что  чарует  в  ней.

Она  одна  и  лишь  одна

Царит  в  душе  моей.

Вчитель: Сподіваюся, що ви зрозуміли, про що в ньому іде мова і готові  відповісти  на питання: що найбільше цінував поет в коханій Нелл у свої 15 років?  (Сором’язливість, чистоту, чарівність)

4.  Вчитель. Розповідь про великого німецького поета Генріха Гейне хочу розпочати з вірша відомого українського поета Максима Рильського, який створив образ поета-романтика, який навмисне ховає свої почуття за маскою блазня.

Арлекін з трояндою в руці

Йде серед буйного карнавалу.

Щоки і чоло в смішній муці,

А в очах далекий відблиск жалю.

Правда, смішно вірити й любить,

Правда, смішно з квітів милуватись?

Скільки років, скільки вже століть

Люди вміють їсти й цілуватись?

Він сміється, щоб не заридать,

Він плига під звуки сарабанди,-

Та нікому б не здолав оддать

Арлекін кривавої троянди!

Попри карнавальну зовнішність, у серці поета-Арлекіна живе нездоланна віра у силу мистецтва, краси та любові, які символізує троянда.

Робота з підручником. Самостійне читання статті про Г.Гейне.

Вчитель:   виділіть  декілька  головних  штрихів  життя  і  творчості  Гейне:

1. німецький поет-романтик;
2. збірка  поезій   “Книга пісень” - це поетична розповідь про нещасливе, нерозділене кохання;
3. за переконаннями Генріха Гейне, любов – це першооснова життя;
4. значне  місце  в  “Книзі  пісень”  посідає  природа, яка стає повноправною дійовою особою, способом бачення і пізнання світу і власної душі;
5. зображуючи природу, поет відтворює свої настрої, поривання,  мрії, страждання  й радощі.

5. Виразне  читання поезій “Коли настав чудовий май...”, “Чому троянди  немов неживі”, “Співав соловейко, і липа цвіла...”

6. Аналіз поезії «Коли настав чудовий май…» за питаннями підручника (звернути увагу на переклад Лесі Українки, яка максимально зберігала не тільки зміст, але й поетичну форму віршів Генріха Гейне)

7. Міні-дискусія

Чи згодні ви з наступним висловом поета:  “Я прагну добра, бо воно прекрасне і нестримно вабить мене, і зневажаю зло, бо воно противне й огидне мені. Всі наші вчинки повинні  випливати з джерела безкорисливої любові»?

8. Вчитель. Ми познайомились з чудовими поезіями про кохання поетів-романтиків Роберта Бернса та  Генріха Гейне. Ці поезії оспівували кохання, яке розцвітало в мирний час. Але не завжди люди жили мирно. Ось і зараз ще в різних місцях планети гримлять гармати, рвуться снаряди, а зовсім молоді люди, яким тільки кохати і бути коханими, віддають своє життя. Ось послухайте вірш Андрія Куликова «Жінкам, які провели коханих на війну, присвячується», написаний до свята 8 Березня 2015 року. (Розповідає підготовлений учень)

Довкола війна, а у нас – кохання.

Ти просиш: «Не їдь!» А я мовчу.

Ну, так: небезпечно. Та де гарантія,

Що не поїхавши, тебе захищу?

                              Як встоїть наша з тобою столиця,

                              Якщо я не буду у тому селі,

                              Під котрим вороже військо з`явилося,

                              А ми - бо мене не було – відійшли?

Як вбережеться від ракети лелека –

А ми ж з тобою дитинку так хочемо! –

Якщо я дивитимуся здалека

Як ракети крають небо на клоччя?

                                Я зовсім не хочу з тепла у вогонь,

                                Тим більше – «Не їдь, благаю» - ти просиш.

                                Але кохання твоє – як бронь.

                                Я поїду. І виживу. І переможу.

Вчитель. Це сьогодення. Але й в недалекому минулому теж вистачало трагічних сторінок історії. Незабутній слід залишила в житті багатьох народів Друга світова війна. Назавжди закарбувалася вона в пам`яті старших поколінь. Нічим не зміряти пережиті народами страждання. Мільйони солдатів, сміливих і мужніх, віддали своє життя за мирне майбуття. Червоними маками кожного року зацвітають вони навесні як вічна пам`ять серця усіх тих, кому вони подарували життя.

       Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. І особливою сторінкою в книзі воєнної тематики є поезії про кохання, яке надихало солдат на подвиги, вберігало їх від куль та снарядів, давало надію на перемогу та мирне майбутнє. Такими є вірші відомих російських поетів. Серед них – «В землянці» О. Суркова та «Чекай мене» К. Симонова, які були написані ще на початку Великої Вітчизняної війни, 1941 року, і присвячені коханим – Софії Кревс («В землянці») та Валентині Сєровій («Чекай мене»).

-          Учні виконують пісню «В землянці»

9. Опрацювання матеріалу підручника про російського поета К. Симонова.

Завдання: скласти гроно «Констянтин Симонов»

10. Виразне читання вірша «Чекай мене»  (читає вчитель)

(Можна використати відео «Солдати АТО читають вірш К. Симонова «Чекай мене», або «Ведучі ТСН читають вірш К.Симонова «Чекай мене» російською та українською мовами»)

11. Виразне читання вірша учнями ( за бажанням)

12. Бесіда за питаннями підручника, аналіз поезії

13. Підсумкова бесіда

1. Вірші К.Симонова “Жди меня” і О.Суркова “В землянке” написані в 1941р.  (на початку Великої Вітчизняної війни). Як ви думаєте, чи своєчасні були ці поезії?

2. Чому вони були такими потрібними всім? Чи важливо писати про кохання, коли йде війна? (Вони з’єднували тих, хто воював на фронті,з тими, хто чекав на них в тилу. Зв’язок із домом, впевненість у тому, що ти захищаєш Батьківщину, а тебе люблять і чекають, давала сили воювати і вірити в перемогу).

3. К.Симонов присвятив свій вірш коханій жінці Валентині Сєровій, а Сурков — Софії Кревс. Чи можна сказати, що ці вірші присвячені лише цим конкретним жінкам? (Ні, адже вони стосувалися всіх, хто вірив, сподівався, вірно чекав).

14. Рефлексія 

Вправа «Закінчи речення…»

1. Читаючи вірш, я відчував ...
2. Такі вірші потрібні, тому що …
3. Навіть в часи війни, люди повинні думати про кохання, бо …

V.  Домашнє завдання.  Повторити тему «Дружба та кохання». Підготуватись до контрольної роботи

VI. Підсумок

Скласти сенкани  до теми “Зарубіжні поети про кохання”

  Почуття

Ніжне й трепетне

Прекрасна “Пісня пісень”

Я вірю в нього

Кохання

 Поезія Гейне,

Романтична, щира,

Чарує, зворушує, вражає,

Поєднання сну із реальністю,

Музика.

 Гейне,

Палкий, неспокійний,

Навчався, подорожував, творив,

Працював до останньої хвилини,

Поет.

Урок 42

Тема уроку: Контрольна робота з теми «Дружба і кохання». Літературний диктант

Мета уроку: перевірити якість знань учнів з теми «Дружба і кохання»; розвивати творчі здібності учнів; виховувати бажання досягати високих результатів

Тип уроку: урок контролю знань учнів

Хід уроку

І. Написання контрольної роботи в формі літературного диктанту

І варіант

1. 19 жовтня 1811 року в житті О.Пушкіна та його друзів – це ...
2. Скільки років пробув О.Пушкін у південному засланні в Україні?...
3. Який вчинок об’єднує ліцейських друзів О.Пушкіна: Пущина, Горчакова, Дельвига, про яких він згадує в поезії „19 жовтня 1825 року”? Це - ...

4. Процитуйте рядочки із поезії „19 жовтня 1825 року”, в яких закладено ідею цього поетичного твору . …

5. Як перекладається псевдонім єврейського письменника Шолома Рабиновича? …
6. Визначте тему повісті Шолома-Алейхема „Пісня над піснями” …
7. Оленсандр Грін писав: «До кінця днів я хотів би мандрувати …»
8. В повісті «Пурпурові вітрила»  Каперна – це символ …
9. Головна ідея феєрії Олександра Гріна «Пурпурові вітрила» - …
10.   Першоосновою життя Гейне вважав - …
11.  У вірші «Моя любов» Роберт Бернс утверджує, що його любов …
12.  Вірш «Чекай мене» Констянтина Симонова присвячений …

ІІ варіант

1. У скількох населенних пунктах України побував О.Пушкін під час південного заслання? ...
2. Скільки ліцейських років ... знадобилось, щоб ліцеїсти здобули знання, подружилися та сформували свій світогляд?....
3. Закінчить цитату із поезії О.Пушкіна  „19 жовтня 1825 року”:

                     Благослови, ликующая муза,

                     Благослови:…………………   …

4. Шолом -Алейхем є представником ...  літератури, хоча народився він і частину свого життя прожив в ... .
5. Особливістю сюжету повісті Шолома-Алейхема „Пісня над піснями” є те, що …
6. Визначте ідею повісті Шолома-Алейхема „Пісня над піснями”  …
7. Основна тема повісті-казки «Пурпурові вітрила» - …
8. Побачивши картину, на якій був зображений розп`ятий Ісус, Артур Грей …
9. Пурпурові вітрила у повісті-феєрії – це символ…
10.  У вірші «Коли настав чудовий май…» своє кохання Генріх Гейне зображує через образи…
11.  Вірш Роберта Бернса «Моя любов» нагадує …
12.  Головна думка вірша К. Симонова «Чекай мене» - …  

Додаток 1. Порівняльна характеристика героя «Пісні над піснями» Шолом Алейхема Шимека та «Пурпурових вітрил» Олександра Гріна Артура Грея – стратегія «Кола Вена»

                    Шимек                                 Артур Грей

 

                                                          

	Належав до зви-чайної єврейської родини. Виїхав до міста на навчання, що було помилкою. Не став боротися за своє кохання. Втратив свою мрію і кохання
			Належав до вищого світу. Мріяв стати капітаном. Втілив свою мрію. Втілив мрію Ассоль, «зробивши чудо своїми руками». Став щасливим

 

Юні, сміливі, закохані роман-тичні,

                                                                                     

Додаток 2. Порівняльна характеристика Бузі («Пісня над піснями») та Ассоль («Пурпурові вітрила») – стратегія «Кола Вена»

 

Питання до літературного диктанту, 7 клас

Тема „Дружба і кохання”

  І варіант

1. 19 жовтня 1811 року в житті О.Пушкіна та його друзів – це ... ( День відкриття Царськосельського ліцею)

2. Скільки років пробув О.Пушкін у південному засланні в Україні? (Чотири роки)

3. Який вчинок об’єднує ліцейських друзів О.Пушкіна: Пущина, Горчакова, Дельвига, про яких він згадує в поезії „19 жовтня 1825 року”? Це - ... ( відвідування засланого поета у Михайловському, не зважаючи на царську заборону)

4. Процитуйте рядочки із поезії „19 жовтня 1825 року”, в яких закладено ідею цього поетичного твору.

(„Друзья мои, прекрасен наш союз!

Он, как душа, неразделим и вечен —

Неколебим, свободен и беспечен,

Срастался он под сенью дружных муз. )

5. Як перекладається псевдонім єврейського письменника Шолома Рабиновича? ( „Мир вам!”)

6. Визначте тему повісті Шолома-Алейхема „Пісня над піснями” (Розповідь головного героя Шимека про своє юнацьке кохання”)

7. Оленсандр Грін писав: «До кінця днів я хотів би мандрувати …» ( «… по світлих країнах моєї уяви»)

8. В повісті «Пурпурові вітрила»  Каперна – це символ … (людського зла, жорстокості, ницості)

9. Головна ідея феєрії Олександра Гріна «Пурпурові вітрила» - … («робити чудеса своїми руками»)

10.   Першоосновою життя Гейне вважав - … (любов)

11.  У вірші «Моя любов» Роберт Бернс утверджує, що його любов … (ніколи не закінчиться, буде вічною)

12. Вірш «Чекай мене» Констянтина Симонова присвячений … (коханій жінці поета – Валентині Сєровій і всім жінкам, які вірно чекають своїх коханих)

ІІ варіант

         1. У скількох населенних пунктах України побував О.Пушкін під час південного заслання? ... ( У 124-х).

         2. Скільки ліцейських років ( „...лет соединенья”) знадобилось, щоб ліцеїсти здобули знання, подружилися та сформували свій світогляд? (Шість років).

         3. Закінчить цитату із поезії О.Пушкіна  „19 жовтня 1825 року”:

                     Благослови, ликующая муза,

                     Благослови:………………… (да здравствует Лицей!

4. Шолом -Алейхем є представником ... (єврейської ) літератури, хоча народився він і частину свого життя прожив в ... (Україні).

       5. Особливістю сюжету повісті Шолома-Алейхема „Пісня над піснями” є те,  що ... ( в ній багато асоціацій та цитат із біблійної „Пісні пісень Соломона”).

       6. Визначте ідею повісті Шолома-Алейхема „Пісня над піснями” .( Ідея – заклик письменника до шанобливого ставлення до своїх почуттів та почуттів інших, аби не завдати нікому болю,  не втратити шанс, подарований Богом.)

       7. Основна тема повісті-казки «Пурпурові вітрила» - … (тяжкий шлях Ассоль до своєї мрії)

        8. Побачивши картину, на якій був зображений розп`ятий Ісус, Артур Грей … (замалював на картині цвяхи, якими він був прибитий)

        9. Пурпурові вітрила у повісті-феєрії – це символ… (мрії, надії на краще, величі кохання, що є рукотворним дивом)

       10.  У вірші «Коли настав чудовий май…» своє кохання Генріх Гейне зображує через образи… ( квітуючої природи, садочків, які розвиваються, пташок, які щебечуть)

        11.  Вірш Роберта Бернса «Моя любов» нагадує … (народну пісню)

        12. Головна думка вірша К. Симонова «Чекай мене» - … (той, кого вірно чекають, обов`язково повернеться)